Термозбіжні трубки зараз застосовують повсюдно, не тільки в промисловості та електротехніці, як було задумано спочатку. У побуті люди придумали їй багато застосувань, як для декоративного використання, так і за прямим призначенням. Їм приписують захисні властивості від будь-яких зовнішніх агресивних середовищ, але це не так, тому що властивості в різних видів термозбіжних трубок різні й залежать від термозбіжного матеріалу, застосовуваного для їх виготовлення.
Термоусадку застосовують у багатьох галузях:
- мікроелектроніка, енергетика, електротехніка;
- нафтова, хімічна та авіаційна галузі;
- машинобудування, приладобудування, суднобудування.
Щоб термозбіжна трубка витримувала важкі умови експлуатації, до них висувають особливо суворі вимоги щодо надійності. Одна і та сама термозбіжна трубка не може застосовуватися у всіх галузях, оскільки вона має тільки певний набір властивостей. Основні фізичні та хімічні властивості термоусадки визначає полімер, з якого вона буде виготовлена, тому вибір трубки для конкретної сфери застосування необхідно починати з вибору матеріалу трубки.
Основні характеристики термоусадочних трубок:
- горючість;
- стійкість до низьких і високих температур;
- електрична міцність;
- стійкість до лугів, розчинників і кислот;
- фізичні властивості: міцність, жорсткість, гнучкість і м'якість;
- стійкість до мастил, бензину та інших нафтопродуктів.
Доступні для придбання в нашому інтернет-магазині термоусадочні трубки:
— термоусадочна трубка CYG CB-HFT 2:1 по 1м
— термоусадочна трубка CYG CB-HFT 2:1 у бухтах
— термоусадочна трубка з клеєм CYG CB-DWT 3:1
Для виробництва термозбіжних трубок застосовують багато різних термозбіжних полімерних матеріалів, і далі ми розглянемо основні такі матеріали і розберемо їхні властивості, від яких залежать характеристики термоусадки.
Поліолефіни (PE) - найпоширеніший матеріал для термоусадочних трубок
Поліолефіни являють собою синтетичний продукт, який отримують шляхом полімеризації олефінів. Це найпоширеніший синтетичний полімерний матеріал із термоусадочними властивостями.
Найпоширеніші поліолефіни:
- поліетилен (PE);
- поліпропілен (PP);
- етиленвінілацетат (EVA);
- поліізобутилен;
- етиленпропіленовий каучук (EPDM-гума).
Під час виготовлення термозбіжних трубок на основі поліолефіну використовують хімічно зшитий або радіаційно зшитий поліетилен, в який для надання різних властивостей додають пластифікатори. Пластифікаторами виступають барвники, ультрафіолетові фільтри, речовини для придушення горіння. Практично всі, а точніше 90% термозбіжних трубок, зроблені з поліолефіну.
Модифіковані поліолефіни мають здатність нетривалий час витримувати вплив бензолів, вони стійкі до кислот, спиртів, рослинних олій, ефірів, але водночас поступово і незворотно руйнуються в разі постійного контакту з паливно-мастильними матеріалами.
У поліолефінів хороша електрична міцність, тому вироби з поліетилену використовують як електричну ізоляцію, з нього виготовляють оболонку кабелів, плівки, водопровідні труби, ізолятори та інші вироби. У досить широкому діапазоні температур поліолефіни мають гарну механічну міцність, якої цілком достатньо для виконуваних завдань.
Температура усадки термозбіжних трубок залежить від композитних матеріалів, що додаються до поліолефіну при виготовленні, і може починатися від +70°С. Це, так звані, низькотемпературні термоусадочні трубки. Для високотемпературних термоусадок потрібне прогрівання вже до +135°С.
Виконувати свої завдання термозбіжна трубка на основі поліолефіну може в діапазоні температур від -50°С до +125°С, що дає змогу використовувати їх усередині і зовні приміщення. Максимальна робоча температура, якої вдалося домогтися для поліолефінових трубок +150°С.
Синтетичні гуми - еластомери
Із синтетичної гуми, модифікованих синтетичних еластомерів, виробляють спеціальні термоусадочні трубки. Вони досить дорогі, через складність виробництва і високу вартість сировини, і зазвичай чорні.
Властивості термоусадочних трубок з еластомерів:
- хороші електроізоляційні властивості;
- хороша стійкість до ПММ;
- стійкість до вуглеводневих сполук;
- гнучкість;
- стійкість до високих температур до +150 - 170°С.
Фторовмісні еластомери
Фторовмісні еластомери випускаються під торговою маркою Viton ® компанією DuPont. В основі цих полімерних матеріалів лежить фторовмісний синтетичний каучук, що належить до класу матеріалів FKM. Вміст фторидів у марках Viton - від 66 до 70%, але у різних виробників Viton свій склад сумішей еластомерів, що в підсумку призводить до відмінних фізико-хімічних властивостей термоусадок.
Viton поступається за діелектричною міцністю полімерам іншого виду, але при цьому він стійкий до паливно-мастильних матеріалів і рекомендується для автомобільної промисловості. А ось з органічними кислотами і кетонами контакт допускати не можна.
Фторовмісні еластомери можуть застосовувати в діапазоні температур від -50°С до +200-220°С. Термоусадочні трубки Viton стійкі до вогню, в якому вони просто обвуглюються, не підтримуючи горіння.
Полівінілхлорид або ПВХ (PVC)
Полівінілхлорид, який у нас позначають як ПВХ, являє собою лінійний термопластичний полімер вінілхлориду. Він має гарну ізоляцію і з нього виробляють у промисловості дуже багато різних виробів, але переважно це пластикові корпуси приладів і зовнішня оболонка проводів.
Полівінілхлорид може бути жорстким і м'яким. Чистий ПВХ являє собою жорсткий пластик білого кольору. Для отримання м'якого полівінілхлориду в жорсткий додають пластифікатори-фталати. Весь ПВХ може розчинятися в складних ефірах, кетонах, хлорованих вуглеводнях і при цьому стійкий до вологи, спиртів, ПММ, розчинів солей, кислот, лугів.
Для виготовлення термоусадочних трубок використовують і м'який, і жорсткий полівінілхлорид. Ці трубки виходять дуже дешевими. Чистий полівінілхлорид безпечний для людини і навколишнього середовища, але за високих температур починається виділення небезпечних речовин. При виробництві різних виробів у чистому вигляді він не використовується.
Температура розтріскування м'якого полівінілхлориду -30°С, для жорсткого - 20°С, температура склування 75-80 °C.
Поліетилентерефталат (PET)
Поліетилентерефталат - це складний поліефір терефталевої кислоти, він недорогий і багатьом відомий як поліестер (лавсан). З поліестеру роблять дуже тонкі термозбіжні трубки, він має високу міцність, фізичну і хімічну стійкість. Використовувати його можна в діапазоні температур від -40°С до +130°С. Крім термозбіжних трубок з нього виготовляють також синтетичні тканини і всім відомі пластикові пляшки.
Фторполімери
Фторовмісні полімери мають унікальні фізико-хімічні властивості, через що застосовуються для різних специфічних завдань.
Основні фторполімери:
- політетрафторетилен (PTFE, тефлон);
- полівініліденфторид (PVDF);
- фторетиленпропілен (FEP, фторопласт-4МБ);
- перфторалкоксі (PFA, фороплат-50)
Усі вторполімери мають високу хімічну стійкість, низький коефіцієнт тертя. Трубки з цього матеріалу застосовуються в агресивних і несприятливих середовищах.
Силікони
Силікони являють собою групу органічних речовин складної будови, до складу яких входить кремній. Силікони можуть бути твердими, як пластик, рідкими або гумоподібними. З останніх, якраз, виготовляють термоусадочні трубки.
Силікони не сумісні з ПММ і розчиняються у вищих спиртах та органічних розчинниках, але при цьому вони мають високу стійкість до більшості лугів і кислот. Виняток становлять тільки сірчана кислота і концентровані луги.
Основна перевага таких трубок полягає в їхній нетоксичності, електричній міцності, гнучкості та хімічній інертності.
Етилен-пропілен-дієнова гума (EPDM)
Термозбіжні трубки з EPDM виробляють тільки деякі виробники і у нас вони маловідомі. Такі трубки мають шорстку поверхню і стійкість до підвищеної температури. Основна перевага цього матеріалу - це стійкість до постійного нагрівання та охолодження, стійкість до впливу озону, висока водостійкість. Він абсолютно не токсичний і довго не зношується.
